Як кожна дитина , я в дитинстві мріяла бути то співачкою, то лікарем, то «великим» босом і сидіти в м'якому шкіряному кріслі. Але по закінченню восьмого класу визначилася із професіїю, адже росла в сім’ї педагогів. Все життя мої тато і мама присвятили школі.. Я не просто продовжила сімейну традицію, а серцем відчула, що моє покликання – учити дітей по-праведному жити, любити свою землю, плекати в душі добро й людяність. Мої батьки – приклад, і мені якось непомітно передалися всі їхні національні світоглядні позиції, їх щирі вболівання за долю дітей і їх майбутнє. Чи могла я обрати іншу професію?
Впевнена, що вчителями не стають, ними народжуються. Хоча, звичайно, вчитель – це не тільки Божий дар, а й дуже відповідальна та наполеглива праця і серце, віддане дітям. В. Сухомлинський казав: «Переступивши поріг школи, залиш поганий настрій і свої проблеми за його межами». Адже дитячі очі, які сяють вогнем любові, довірливості, зігрівають душу, змушують посміхнутися кожного. Щоденне спілкування з такими яскравими зірочками дає мені силу, радість життя, впевненість у моїй діяльності. Почуваюся щасливою, коли діти досягли значних результатів, коли я бачу, що в їх голівках народжуються ідеї, коли з радістю вони поспішають вранці до школи.
Працюючи вже 17 років у школі, я зрозуміла, щоб бути цікавою дітям, потрібно завжди вчитися, постійно бути у творчому пошуку.
Увесь час пам’ятаю, що повинна бути для учнів зразком у всьому, тому постійно тримаю руку на пульсі сучасності.
Мої думки вголос:
Учитель початкових класів - це :
Неабиякий генератор нових ідей!
Неперевершений носій інформації !
Учнівський лідер! Ініціатор «неспокійного» життя класу!
В. Шекспір казав (і був правий),що життя – театр,а люди в нім актори.
Ми з Вами – вчителі, і найцінніші почуття ми втілюємо в ролі.
Вважаю, що потрібно ці ролі виконувати з радістю, чесністю, любов′ю. Жити ними і бути в гармонії з самим собою, з природою, друзями, людством. Цінувати кожну миттєвість цього складного і водночас прекрасного життя, яке нас чарує, радує, манить. Брати активну участь у змінних сюжетах свого життя, бути щасливими і дарувати теплоту серця тим, кому це потрібно, а особливо дітям...
Але перш за все – це:
Це ювелір учнівських думок!
Це друг з відкритим навстіж серцем! Це вчитель…
Це… Ангел-охоронець такого неповторного живого створіння, як Школа.
Хтось із мудрих дуже влучно сказав: "Ангели – це те, чого люди, як правило, не помічають".
Справді, ми частенько не усвідомлюємо причин своєї або чужої радості, легкої доброї думки, що взялася невідомо звідки, не помічаємо роботи, виконаної кимось з любов`ю.
Але в такі моменти нам добре і затишно в світі. То може в шкільному вирі це лагідний дотик ангельського крила вчителя, який після виснаженої праці втомлено шепоче:
"Мій добрий Ангеле, я знаю: чуєш ти –
Учнів моїх від лиха захисти",
Не усвідомлюючи, що він і має бути тим Ангелом – Вчителем Вчителів.
Я вірю в успіх нашої справи і всім серцем бажаю, щоб наші діти зростали в любові, мирі, злагоді.