Як кожна дитина , я в дитинстві мріяла бути то співачкою, то лікарем, то «великим» босом і сидіти в м'якому  шкіряному  кріслі.  Але по закінченню восьмого  класу визначилася із професіїю, адже росла в сім’ї педагогів. Все життя мої тато і мама присвятили школі.. Я не просто продовжила сімейну традицію, а серцем відчула, що моє покликання – учити дітей по-праведному жити, любити свою землю, плекати в душі добро й людяність. Мої батьки – приклад, і мені якось непомітно передалися всі їхні національні світоглядні позиції, їх щирі вболівання за долю дітей і їх майбутнє. Чи могла я обрати іншу професію?
      Впевнена, що вчителями не стають, ними народжуються. Хоча, звичайно, вчитель – це не тільки Божий дар, а й дуже відповідальна та наполеглива праця і серце, віддане дітям. В. Сухомлинський казав: «Переступивши поріг школи, залиш поганий настрій і свої проблеми за його межами». Адже дитячі очі, які сяють вогнем любові, довірливості, зігрівають душу, змушують посміхнутися кожного. Щоденне спілкування з такими яскравими зірочками дає мені силу, радість життя, впевненість у  моїй діяльності. Почуваюся щасливою, коли  діти досягли  значних результатів, коли я бачу, що в їх голівках народжуються ідеї, коли  з радістю вони поспішають вранці до школи.
      Працюючи вже 17 років у школі, я зрозуміла, щоб бути цікавою дітям, потрібно завжди вчитися, постійно бути у творчому пошуку.
Увесь час пам’ятаю, що повинна бути для учнів зразком у всьому, тому постійно тримаю руку на пульсі сучасності.

Мої думки вголос:

Учитель початкових класів - це :